Слідчий суддя змінив застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звернув заставу в дохід держави із зарахуванням до спеціального фонду Державного бюджету України.
Захисник звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу. Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника. Апеляційний суд послався на те, що зазначена ухвала відповідно до ст. 309 КПК оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Захисник звернувся до суду касаційної інстанції, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду як таку, що порушує право на оскарження судового рішення.
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без зміни.
Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ВС зазначив, що статтею 309 КПК передбачено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. До цього переліку, зокрема, віднесено певні ухвали слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК).
За ч. 10 ст. 182 КПК у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що виходячи з системного аналізу ст. 309 КПК та враховуючи положення ч. 10 ст. 182 КПК, термін «застосування запобіжного заходу» у цьому випадку охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід.
Слідчий суддя відповідно до положень ч. 10 ст. 182 КПК за клопотанням прокурора змінив запобіжний захід, застосувавши у такий спосіб до підозрюваного замість застави інший запобіжний захід - тримання під вартою. При цьому в резолютивній частині судового рішення правильно роз'яснено порядок та строки його оскарження.
Тому ВС зазначив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про зміну запобіжного заходу, не врахував вимог ч. 10 ст. 182 КПК та неправильно витлумачив положення ст. 309 КПК, звузивши її зміст, що призвело до помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження ухвали слідчого судді (постанова від 18.12.2018 у справі № 628/969/18).
_03_03.png)
