Із запровадженням КПК 2012 року на всіх стадіях кримінального провадження відбулось суттєве законодавче реформування. Реформи торкнулись і питань застосування запобіжних заходів.
Так, у новому КПК України зникли через застарілість та неефективність архаїчні запобіжні заходи, які були “успадковані” від СРСР (підписка про невиїзд, порука громадської організації або трудового колективу та нагляд командування військової частини), в той же час - з’явились принципово нові запобіжні заходи (домашній арешт та особисте зобов’язання).
При цьому, практикуючи юристи доволі часто вважають особисте зобов’язання «колишньою» підпискою про невиїзд.
Але таке твердження не є вірним, бо хоча за своєю суттю ці запобіжні заходи схожі, але на цьому їх схожість закінчується.
Так, підписка про невиїзд лише зобов’язувала підозрюваного або обвинуваченого не відлучатися із зареєстрованого місця проживання (перебування або з тимчасового знаходження) без дозволу слідчого.
В той же час, обрання особистого зобов’язання передбачає можливість покладення на підозрюваного (обвинуваченого) одного або декілька із дев’яти обов’язків, серед яких:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;
4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Таким чином, особисте зобов’язання передбачає собою більше варіантів застосування обмежень прав особи, яка підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину.
Відмінним від підписки про невиїзд є і порядок обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.
Так, застосування підписки про невиїзд оформлювалось двома процесуальними документами: постановою слідчого про обрання запобіжного заходу і самою підпискою про невиїзд, яку підписували обвинувачений (підозрюваний) і особа, котра відібрала підписку.
Прийняття ж рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання та продовження строку його дії віднесено до виключної компетенції слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (в судовому провадженні).
Відтепер, при необхідності застосувати запобіжний захід слідчий за погодженням з прокурором чи прокурор ініціюють розгляд слідчим суддею відповідного клопотання та в разі задоволення такого клопотання отримують законну правову підставу для обмеження права людини під час провадження досудового розслідування кримінального правопорушення.