Касаційний господарський суд Верховного Суду переглядав рішення судів про вжиття заходів забезпечення позову у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд вирішив забезпечити позов шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (проведення прилюдних торгів) обладнання позивача, з чим погодився суд апеляційної інстанції. Суд дійшов висновку, що встановлення заборони на здійснення будь-яких дій щодо виконання виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, оскільки проведення аукціону з продажу обладнання позивача призведе в подальшому до його відчуження, що може цілком реально призвести до неможливості або ж до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог у цій справі.
Відповідач - Банк звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду Верховного Суду на ухвалу та постанову судів попередніх інстанції.
Скаржник, зокрема, зазначав про те, що рішення прийнято всупереч вимогам частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (ГПК), оскільки суди не врахували та не зазначили в оскаржуваних судових рішеннях, що заява позивача про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, що за імперативною нормою ГПК України є обов'язком заявника за вимогами про забезпечення позову.
Також відповідач покликався на те, що відсутні обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі (у разі задоволення позову), оскільки позивач звернувся із немайновою вимогою (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), задоволення якої не потребує видачі наказу та не вимагає примусового виконання, через що не мала взагалі застосовуватись та досліджуватись така підстава для вжиття заходів забезпечення позов як припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для задоволення скарги, а оскаржувані рішення залишив без змін.
ВС роз’яснив, що оскільки у цій справі позивач звернувся із немайновою позовною вимогою - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто судове рішення у разі задоволення цієї вимоги не вимагатиме примусового виконання, однак за цим написом звернено стягнення на майно позивача - обладнання, на користь (з метою задоволення вимог) відповідача, в цьому випадку як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд також відхилив аргументи скаржника, що розгляд судами заяви позивача про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, суперечить вимогам частини 7 статті 140 ГПК України, з огляду на те, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Тому ВС дійшов висновку, що розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень (постанова від 25.02.2019 у справі № 924/789/18).
_03_03.png)
