Суд залишив без розгляду скаргу Банку на дії державного виконавця у зв’язку з повторною неявкою представника Банку у судове засідання. Апеляційний суд залишив таку ухвалу без змін.
Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій зазначав, що направляв заяву про розгляд справи у його відсутність, крім того, зазначав, що відділення, яке супроводжувало дану справу було закрито, а всі справи були передані для супроводження в центральний офіс у Київ.
Касаційний цивільний суд не знайшов підстав для скасування судових рішень.
Верховний Суд звернув увагу, що в ході апеляційного розгляду встановлено, що заява Банку про розгляд справи за відсутності представника була отримана судом на наступний день після постановлення ухвали.
Суд касаційної інстанції зауважив, що зобов’язаний добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки Банк, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК). Будучи обізнаним про неможливість явки свого представника у зв`язку із процедурою ліквідації банку, заявник не скористався також можливістю подати відповідну заяву про розгляд скарги за його відсутністю при подачі скарги, або під час призначення скарги вперше до судового розгляду.
Пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
ВС роз’яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).
Зазначимо, що відповідно до актуальної редакції ЦПК України норму про залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки належним чином повідомленого позивача містить стаття 257.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.
_03_03.png)
