Гібридна війна проти України, яка почалась ще під час Революції Гідності та триває досі, так чи інакше вимагає від держави відповідної протидії та вироблення певної політики реагування на виклики. Але, дбаючи про нацбезпеку, важливо враховувати міжнародні стандарти у сфері прав людини. За понад чотири роки українські суди винесли 118 вироків за дії в інтернеті, які, на думку суддів, можуть загрожувати державі. Хто був засуджений? Чи були ці злочини справді небезпечними для країни? Як зробити, аби протидія у гібридній війні була ефективна, а відповідальність за поширення інформації в інтернеті не суперечила гуманістичним стандартам? Ці та інші питання досліджували правозахисники.
18 квітня громадська організація “Платформа прав людини” оприлюднила результати аналізу судових рішень, які стосувались поширення незаконного контенту в Інтернеті і були ухвалені в 2014 – 2018 роках. До дослідження потрапили рішення, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При аналізі судових справ експерти не визначали зміст повідомлень, чи порушувала поширена інформація вимоги українських законів. Авторі звіту виходили із презумпції: якщо суд визнав порушення і вирок набув законної сили, то контент є незаконним. Разом з тим у експертів не було доступу до першоджерел із незаконною інформацією, оскільки у судових рішеннях відсутні повні тексти, які лягли в основу кримінальних проваджень. В них можна зустріти лише деякі цитати з дописів чи статей.
ЩО ПОКАЗАЛО ДОСЛІДЖЕННЯ?
Платформа прав людини виявила у реєстрі судових рішень 118 вироків. За чотири роки українські суди винесли рішення за такими статтями:
-109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади);
-110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України);
-111 (державна зрада);
-114-1 (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил та інших військових формувань);
-161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками);
-258-2 (публічні заклики до вчинення терористичного акту);
-295 (заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку);
-436 (пропаганда війни).
Найбільше вироків суди виносили стосовно висловлювань, які зачіпають національну безпеку України. Зокрема, за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України – 69 вироків, а за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, – 54. За іншими статтями судді ухвалювали від одного до чотирьох вироків.
_03_03.png)
